Продолжаю рассказывать историю ДИИТа – вашему вниманию вторая часть серии публикаций.
В начале каждой части я буду упоминать действующие лица, которые принимали участие в создании серии. Все эти статьи я пишу на основе магистерской работы, посвященной истории и архитектуре ДИИТа, руководителем которой является Валерий Худенко. Методический материал, который он готовит для ознакомления студентам университета, я опубликую в заключительной части этих повествований. Так же я использую уникальный фотоархив, который прислал мне Константин Титаренко. Отдельная благодарность Ирине Викторовне Агиенко, автора книги об истории ДИИТа. Частично на основе её наработок была составлена работа Валерия Худенко.
Буквально перед публикацией этой части со мной связался читатель Николай Кобец. Он был в университетском музее и прислал мне снимки периода оккупации, которые я так же добавил сюда.
Напомню, в первой части я рассказывал о довоенном периоде, о первых десяти годах его существования: как ДИИТ строился, каким был в 30-х и каким мог быть по проектам 1939 года, если бы этим планам не помешала война…
Послевоенный ДИИТ
Разрушения, причиненные учебному корпусу ДИИТа и студенческому городку были громадными: первый блок, кинозал, трехэтажное здание библиотеки были полностью разрушены, общежития повреждены.
1.
2.
3.
4.
5.
(до разрушения, напомню, корпус выглядел так)
Вам для ориентировки обозначение ракурсов пронумерованных фотографий:
На первом этапе восстановительные работы велись силами военных ведомств, основные работы проводились управлением строительно-ремонтных работ Сталинской ж/д, а так же силами студентов и преподавателей. Частично восстановленный учебный корпус использовали в качестве общежития для студентов, одновременно в корпусе проводили занятия в две смены.
6. Восстановление общежития №2:
7.
8. Общежитие №1:
9.
К сентябрю 1945 года положение с учебными помещениями значительно улучшилось, так как удалось частично ввести в эксплуатацию общежитие.
Контингент студентов ДИИТа увеличивался из года в год – появилась потребность в новых учебных площадях. Одновременно с восстановлением городка, в 1946 году архитектором Константином Ивановичем Рождественским разрабатывался проект нового учебного корпуса, строительство которого началось уже в 1947-м. По проекту к новому корпусу должен был примыкать боковой фасад с актовым залом, но из-за нехватки средств часть этого проекта так и осталась на чертежах.
10. Проект главного фасада нового корпуса:
11.
12. Боковой фасад (нереализованный проект):
13. Планировка обновленного комплекса:
14. Проект застройки студенческого городка, конец 40-х, как выяснилось, 60-х годов:
Вернемся в начало сороковых, когда Днепропетровск был в оккупации… В музей ДИИТа из Германии были переданы фотографии неизвестного немецкого солдата.
15. Вид на корпус с библиотекой, как видим, он еще цел:
16. Вид на общежитие №2, вдали, в правой части кадра виднеется здание школы №79:
17. Справа на переднем плане второе общежитие, на заднем – 79-я школа:
(современный вид примерно с того ракурса)
18. Котельная. Сюда была проложена железнодорожная ветка, видимо таким образом доставляли топливо:
19. Последнее фото серии, снято с территории ДИИТа в сторону частного сектора. На заднем плане залив, на месте которого через 40 лет вырастет жилмассив Победа:
Следующая часть будет посвящена архитектуре нового корпуса…
По фото 14. Здається, що це все ж 1960-ті рр. Вже зазначено спорткомплекс з боку Гагаріна та плавальний бассейн.
Валентин Старостин(Цитувати) (Відповісти)
На фото 14 изображена перспектива территории ДИИТа в 60 годы.
Валерий(Цитувати) (Відповісти)
№ 16. Школа № 79 праворуч.
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
№ 14. Якщо “Генплан ДИИТа” – це саме проект (наскільки я розумію, генплан – це проектний документ), а не план розташування існуючих на момент його створення об’єктів, то треба відзначити, що його здійснено в повному обсязі.
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Так а що це таке???
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Ось воно на аерофотознімку 1941 року.
Це, мабуть, щось університет встиг збудувати до війни? Чомусь після війни тут забудували житлом.
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
№№ 12, 13. На бічному фасаді 3 колони – виняткова річ і виглядає не дуже гармонійно
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Олексій Адамчик говорит:
Проект 1940-х представлено на аркуші № 13. І він ніяк не укладається в аксонометрію на аркуші № 14. Аркуш № 14, це швидше фіксація території на кінець 1960-х рр.
Валентин Старостин(Цитувати) (Відповісти)
Олексій Адамчик говорит:
Аудиторний корпус Держуніверситету, споруджений для нового університетського містечка. Недобудований. Зруйновано у 1943 р. і повністю розібрано. Із планованого комплексу повністю завершений і вцілілий лише гуртожиток № 2 ДНУ.
Валентин Старостин(Цитувати) (Відповісти)
Валентин Старостин говорит:
Дякую!
Щодо плану, я повністю погоджуюсь; швидше за все, слово “Генплан” тут вжито дещо для солідності.
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Чавунні елементи огорожі – первісні, з 30-х років. Молодець ДІІТ – зберіг.
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Цікаво також, що це за будівля. До 1965 року вона доіснувала.
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Олексій Адамчик говорит:
Споруджений перед самим 1941 р. Фізико-технічний інститут. Навіть не знаю, чи працював він за призначенням.
Валентин Старостин(Цитувати) (Відповісти)
Дуже дякую!
Якщо я вірно зрозумів, це мав бути навчальний заклад (не НДІ).
Чи не відомо, що в будівлі було після війни, і чи вірно розуміти, що спочатку завод вглибину займав півквартала (суджу з аерофотознімку 1965), а пізніше розширився до вул Марі Кюрі і при цьому зніс будівлю?
Також дозволю собі запитати, чи не відомо, назва “вул. Університетська” з тих часів?
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Олексій Адамчик говорит:
Це мав бути саме НДІ. У книгарні “Є” у продажу була Савчук В.С., Старостін В.С. Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара: від перших споруд до сучасного університетського місстечка. – Д., 2013 (може є і у інтернет-крамниці видавництва “Ліра”).
А “Університетська” це частина вулиці Івана Сірка, яка йде від проспекту Гагаріна до балки повз гуртожиток № 2 та Радіоцентр. До речі – яр поряд з нею теж “Університетський”. У 1930-х рр. назву “Університетська вулиця” носив і “Карабинівький провулок” по той бік балки. Передбачалося, що їх колись поєднають.
Валентин Старостин(Цитувати) (Відповісти)
Дуже дякую за книгу! Знайшов її безпосередньо в “Лірі”.
Чи не могли б Ви прояснити ситуацію з доданою нижче фотографією? Я розумію, що це все ж таки не гуртожиток університету теперішній номер 2. На фото http://artkostyuk.com/photo/diit/hudenko/1/8.jpg добре видно, що він виглядає так само, як і зараз. В той же час особливо в книзі (але і на цьому фото також) можна роздивитися, що огорожа така сама, як у ДІІТа. Архітектура будівлі де в чому подібна до http://artkostyuk.com/photo/diit/hudenko/1/14.jpg. Але на території ДІІТа я, все ж таки, не знаходжу (за аерофознімком 1941 р.) будівель, що могли б бути цією.
Огляд місцевості поруч схиляє мене до думки, що це той самий фізико-технічний інститут. На http://artkostyuk.com/photo/diit/hudenko/2/18.jpg видно, що там є якась огорожа; кількість вікон дозволяє припустити, що фасад може бути таким, як на фото; також вгадуються дахові вікна, як на фото.
Щодо вул. Університетської, то, виходить, що вона повільно пересувається вгору проспектом і відрогами балки – Білгородська – Івана Сірка (Заміська, Карабинівська) – Академіка Лазаряна (можливо, звісно, що це як би продовження Івана Сірка) – Бронетанкова.
Ще раз дуже дякую!
Олексій Адамчик(Цитувати) (Відповісти)
Олексій Адамчик говорит:
Значить увели в оману. Це фото з планшету випусників Фельдешрської школи за 1949 р. А вона, за виявленими документами знаходилася саме у гуртожитку № 2 Університету. На НДІ все ж корпус теж не надто схожий. при великих балконах це швидше гуртожиток, чи житловий будинок.
Валентин Старостин(Цитувати) (Відповісти)
Чи не він так вразив Шпеєра в 1942 році?
Привели меня мои поездки и в Днепропетровск. Больше всего меня поразил незавершенный строительством вузовский городок, который превосходил все в этой области в Германии и служил впечатляющим доказательством решимости Советского Союза превратиться в техническую державу первого ранга.
(Альберт Шпеер, “Воспоминания”)
Дмитро(Цитувати) (Відповісти)
Аудиторний корпус Держуніверситету, споруджений для нового університетського містечка. Недобудований. Зруйновано у 1943 р. і повністю розібрано. Із планованого комплексу повністю завершений і вцілілий лише гуртожиток № 2 ДНУ.
Между улицами Армейская и Полковая, в огородах есть остатки сего строения. Бетонные глыбы больших размеров, а из них торчат куски шестигранной арматуры связанной между собой проволкой. Мне долго мучал вопрос: Что это было. Теперь я в курсе. Спасибо!
Анонім(Цитувати) (Відповісти)
По, какой-то причине, нет фото строительства корпуса с колоннами на пр. Гагарина. Есть только проект на бумаге. Подскажите когда его строили или восстанавливали. На этикетке 1954г.
Евгений(Цитувати) (Відповісти)