Історія Старого мосту

Зараз офіційна назва цього мосту саме “Старий”, попередня була, ви звісно знаєте – Амурський. Власне, це перейменування мало що змінило, тому що його і без того більшість саме так і називали – Старий.

Тому що це найперший міст у місті, відкритий разом з Катеринославською залізницею у 1884 році і за всю історію свого існування він зазнав багато змін. По суті, від того справжнього Старого мосту залишились тільки частина опор, а той міст, який стоїть сьогодні на цих опорах – по суті це вже третій побудований на цьому місці міст (якщо не враховувати тимчасовий дерев’яний поруч). 140-річчя його існування можна розділити на три основних періоди:

• 1880-ті і до 1943 року;
• 1943-1955;
• 1955 і по сьогодні.

Період 1943-1955, був, найбільш динамічний в його історії і багато в чому не зрозумілий. Тому про цей і про інші періоди я хочу розповісти у цій статті, також показати всі зміни, які з ним відбувалися.

Додам, що це не перша моя стаття про Старий міст. Колись давно я намагався розібратися, чи насправді залишки дерев’яних паль, які знаходяться впритул до капітальних опор біля Зеленого острова, є залишками дерев’яного моста часів Другої світової (як нам про це розповідали). Там я розкрив тему, але, здається, трохи сумбурно. Тут я хочу теж про це написати, але більш зрозуміло і українською.

Я буду намагатися не ускладнювати і не використовувати специфічну термінологію, з якою я стикався при вивченні теми – тільки текст простими словами і візуалізація. Також я пропущу деталі технічної характеристики моста – її можна загуглити і без проблем знайти, якщо треба.

Період 1880 – 1943

Одні з перших фотографій моста, початок будівництва перших опор з боку правого берега:

1883 рік. Рідкісна світлина будівництва. Тут вже чітко видно текстури металоконструкцій:

Забігаючи наперед: на всіх трьох мостах, які були зведені на цьому місці, металоконструкції були різні – це буде основним орієнтиром.

Побудований міст, металоконструкції у деталях:

У 1919 році міст зазнає перших руйнувань. Зруйновано одну і сильно пошкоджено другу прогонову споруду мосту. На якому саме березі було знято – невідомо. Припускаю, що на правому:

У середині 30-х, через підняття рівня ріки, на одному прольоті в районі фарватеру встановили підйомний механізм. Нажаль фотографії мосту в період з середини до кінця тридцятих років, де видно цей механізм, мені поки не траплялись.

У кінці серпня 1941 року радянські сапери при відході підірвали два прольоти в районі фарватера, в тому числі і підйомний механізм. На фото нижче зафіксовані пошкодження буквально в перші дні після підриву:

Якщо придивитись, серед залізяччя можна побачити фрагменти підйомного механізму.

Одна прогонова споруда була зруйнована повністю, сусідня частково опустилася в воду, але залишилася стояти на опорі. Це дуже добре видно на фото:

Також руйнування видно на аерознімку 29.08.1941 року.

Майже відразу німці почали відновлювальні роботи. І перше, що вони зробили – ще один підрив, щоб обрушити звисаючу частину. Цей процес і результат вони зафіксували на фото:

Після розчищення руїн, у 1942 році, вони почали відбудову зруйнованої частини. У тому ж році її завершили

Автомобільний ярус відновленої частини моста. Видно, що трамвайне сполучення не було поновлено, дорожнє покриття, судячи з всього, було тимчасове – дерев’яне. Вдалині видно стик старої і нової частини – щось трохи не зійшлося:

У 1943 році закінчується перша частина історії мосту і починається друга – мабуть, найбільш динамічна.

1943-1955

Приблизно у вересні 1943 року, перед звільненням міста, німці закладають вибухівку практично на всі прогонові споруди мосту – таким чином руйнують біля 80 відсотків прольотів та опор. Масштаби руйнувань добре видно на аерознімку 27 вересня 1943 року:

Вигляд на зруйнований міст і опори з рівня землі:

У ті дні залізничне сполучення було буквально життєво необхідно і відразу після звільнення міста була організована залізнична понтонна переправа. Нижче візуалізація переправи і чи не єдине її реальне зображення – скриншот з старої кінохроніки:

Буквально за місяць-два, паралельно руїнам, приблизно в 15-20 метрах нижче за течією, було зведено тимчасовий дерев’яний міст. Цей міст обходив руїни і з’єднувався з вцілілою частиною в районі Зеленого острову:

Також цю відстань між дерев’яним та зруйнованим мостом видно і на аерознімку 9 січня 1944 року.

А тепер згадайте, де саме знаходяться ті залишки дерев’яних паль, які ми бачимо сьогодні? Вони майже впритул до опор:

Власне, це і є доказ того, що вони не є залишками дерев’яного мосту. А що саме це і як вони використовувались – про це трохи далі.

У 1944 році руїни металоконструкцій мосту прибрали, опори використовували для тимчасової канатної дороги:

Після відновлення опор, почався процес монтажу нових металоконструкцій, які мали вже іншу текстуру – так народжувався “другий Старий міст”:

Зверніть увагу на фото нижче: новий побудований міст (на білих капітальних опорах), а за ним ще знаходиться тимчасовий дерев’яний, опори якого розташовані в три рази частіше капітальних. Під ними змонтовані криголамні конструкції для захисту крихких дерев’яних опор від руху криги за течією:

30 січня 1946 року відкрито рух по відремонтованому мосту, але уважний читач побачить, що на новому мосту немає другого автомобільного ярусу. Так і є – тому що і ця переправа була тимчасова, поки у 1950 році не розпочалося будівництво нового капітального моста…

Поруч з існуючими опорами були побудовані тимчасові з дерев’яних паль. На зображенні саме видно процес їх занурювання:

Це і є ті самі дерев’яні палі, залишки яких я показав на сучасній фото вище. На цих дерев’яних опорах, паралельно існуючому мосту, збирались нові прогонові споруди, які потім були перенесені на капітальні опори. Тобто, грубо кажучи, новий міст будувався паралельно існуючому, а в 1954 році, коли прогонові споруди були повністю зібрані – міст був перенесений з дерев’яних на постійні опори. Це робилося з метою максимально зменшити період закриття залізничного руху. На ілюстрації з книги Вікторії Дриго видно цей процес будівництва (фото праворуч):

1955 до наших часів

У грудні 1955 року відкрито “третій Старий міст” – в тому вигляді, яким ми знаємо його сьогодні. Але вже через 15 років залізничний трафік збільшився на стільки, що виникла потреба будувати поруч міст-дублер.

Починаючи з 1973-го, за чотири роки, поруч був побудований ще один міст з такими ж металоконструкціями, тільки одноярусний. Відкритий міст-дублер був у листопаді 1977 року. На супутниковому знімку 1976 року видно процес будівництва:

Фотографія того ж року, тільки з рівня землі. На задньому плані видно, що міст добудовано до середини ріки:

Також цікава світлина тих років, на якій видно нову опору ще без встановлених прогонових споруд, поруч з існуючим мостом:

До речі, проектні назви цих мостів – “Міст №1” і “Міст №5”. Це два різних моста, але сприймаються вони як один.

Претензії на опубліковані фотографії приймаються.