- This topic has 916 відповідей, 16 учасників, and was last updated 9 місяців, 3 тижні тому by
.
-
Записи
-
Виявилося, що Київ. Саме цих вагонів Трансфото і у Києві не знає, але ось такий, теж трьохсотий, і у такому ж розфарбуванні (щоправда, не такий – цей поїзд більше схожий на митищівський Х – М, ніж на КЗЕТ’івський): https://transphoto.org/photo/401280/?vid=193384. До речі, начебто і до Дніпра саме такі передали, вже у післявоєнний час. Цікаво, може і у нас вони так розфарбованими бігали?
Там від цього продавця ще пару наборів фотографій підписано Дніпропетровськом. Може також Київ?До фотографії https://artkostyuk.com/wp-content/uploads/DNIPROPETROWSK-KRANKEN-SAMMELSTELLE-STRASSENANSICHT-1942.jpg, https://artkostyuk.com/wp-content/uploads/DNIPROPETROWSK-KRANKEN-SAMMELSTELLE-STRASSENANSICHT-1942_zvorot.jpg надійшла пара. Тепер зсередини.
Можна лише сподіватися, що ebay колись продемонструє нам весь комплект.Майже точно, що нижньодніпровські Кучугури.
Великий хрест – не персональний. Судячи з напису, це загальний пам’ятник загиблим полка, яких, схоже, було чимало. Варто, мабуть, зафіксувати, що, значить, 5 вересня, а можливо й у переддень, там було спекотно. На картці Карова (якому встановлено персональний менший хрест) чомусь дата 6 вересня. Якщо нижній рядок на його хресті – то дата, то там швидше 8 вересня. Схоже, всюди документи брешуть. Хоча, звичайно, все може бути.
(Напис на більшому хресті: Приблизно 200 м навколо лежать поховані німецькі солдати 5-ї якоїсь роти 308-го піхотного полка. Поховано 5.9.41.)
До речі, гвинтівки – це наші, мабуть? Чи вони теж з такою зброєю наступали? Може там багнетами билися?
UPD. Так, і Макензен згадує нашу атаку 5 вересня.Просмотрел винтовки второй мировой, я конечно не специалист, может кто поправит, но возможно на фото немецкая винтовка Gewehr 43
Attachments:
Немає логіки залишати штатну зброю як прикрасу біля хреста. Одна річ металевий шолом, на 1941р. то була норма. Цифри 43 це рік прийняття на озброєння. То радянські СВТ.
Добре. Там по сюжету цього фото. На піску біля правої гвинтівки лежить предмет, що нагадує трохи деформовану алюмінієву гільзу від заряду німецької сигнальної ракетниці. Схоже був салют.
Немає логіки залишати штатну зброю як прикрасу біля хреста. Одна річ металевий шолом, на 1941р. то була норма. Цифри 43 це рік прийняття на озброєння. То радянські СВТ.
По логике я думал только для фото, что оружие оставлять не собирались. Спасибо за пояснение.
Автобус із німцями на Наскрізній-Молокова-Щепкіна. Видимо, їдуть до Синельникового. Схоже, проїзд Червонозаводською -Ак. Белелюбського був ускладнений.
Будинок за автобусом живий і зараз https://www.google.com.ua/maps/@48.473984,35.0040837,3a,75y,265.64h,85.24t/data=!3m6!1e1!3m4!1sQMXCEMO0jBdQadZsuqdV2Q!2e0!7i13312!8i6656?hl=uk.До речі, про Синельникове. Вже не вперше мені трапляється фото “Пізанської вежі”. Просто поруч із залізницею.
Якщо вони базувалися у Дніпрі (є у мене такі підозри), то фото – з Запорізького шосе:
Автобус із німцями на Наскрізній-Молокова-Щепкіна. Видимо, їдуть до Синельникового. Схоже, проїзд Червонозаводською -Ак. Белелюбського був ускладнений.
Будинок за автобусом живий і зараз https://www.google.com.ua/maps/@48.473984,35.0040837,3a,75y,265.64h,85.24t/data=!3m6!1e1!3m4!1sQMXCEMO0jBdQadZsuqdV2Q!2e0!7i13312!8i6656?hl=uk.Я бы сказал что они едут от Аэлиты на Булыгина на проспект Петровского
Синельниково совсем в другой стороне и на левом берегу и им надо обратно развернуться чтоб туда попасть
Возможно с переправы что итальянцы навели от Павлова на Амур-Гавань едут в часть какую то на месте завода в районе Коксохима или боен на Орловской? Или к ЖД техникуму на Канатную там точно их стоянка на месте стадиона былаМоже і повертаються. Хоча зазначимо, що дія відбувається вранці.
На моє уявлення, навряд чи вони з переправи, бо (на моє уявлення) понтонні переправи у лютому вже не використовувалися. (І про всяк випадок – їх же ж не італійці навели, а наші.)Щодо мосту, збудованого італійцями, є така інформація
https://www.unirr.it/pontieri/636-un-ponte-di-1300-metri-costruito-in-una-notte
(хороший ресурс, є багато фото. З цікавого – пошук краще робити по назві річки “nipro”, без “D”)Стаття, опублікована в Corriere della Sera від 26 вересня 1941 року
МОСТИ НА НІПРО
МОСТ 1300 МЕТРІВ
ПОБУДОВАНО В ОДНУ НОЧ
(З ОДНОГО НАШОГО ЗВІТУ З ВОЇНИ)
Гаряча робота
Німецькі війська нещодавно перетнули Ніпро, вони завоювали після запеклої битви Єкатеринослав, передгір’я якого простягається за річку, і треба було йти далі. Ступити на інший берег було недостатньо, також необхідно було нести туди великокаліберну зброю, моторизовані війська та припаси; тобто міст був потрібен. Італійські мости називаються.Поки офіцери роблять необхідні розрахунки за допомогою знайдених на місці засобів за допомогою штурмових катерів та катерів, наші геніальні солдати приступають до роботи о 23:00. Вважається, що вночі ворог буде менше заважати ворогу. мостів. Протягом усього дня радянська артилерія обстрілювала річку прямо в тому відтинку, де чути будівництво мосту, а бомбардувальне обладнання неодноразово змушувало річку вибухати бомбами.
Мости працюють, основи мосту вже закладені; розпочинається будівництво першої секції. Мабуть, ворог, мабуть, почув скрип пил, молоток по дошках, бо в певний момент робота, яка виконувалася в найглибшій темряві та в мовчазній роботі людей, набуває характеру битви.
Радянська артилерія знову вступає в дію і розсіює кулі води Ніпро. Німецька артилерія неподалік реагує: концерт великих калібрів супроводжує роботу солдатів, які продовжують свою роботу з абсолютним спокоєм.
Коли небо починає прояснюватися, залишається завершити лише двадцять метрів мосту. О 5 годині робота завершена. Італійські мости, які працювали під душем ворожих гранат і на очах німецьких товаришів, готових і нетерплячих перейти на інший берег, побачили свою роботу увінчаною успіхом, коли перший німецький танк значних розмірів завершив випробування, що перетнули міст. цілий. Ніби прикордонний бар’єр підняли на міжнародній дорозі, сотні транспортних засобів кидаються один на одного через міст. Союз між двома берегами Ніпро був здійснений, інша битва виграна. І хто досяг цього подвигу, хто з’єднав два береги цієї річки – це італійські мости.Наступного ранку ворог усвідомлює існування. мосту і інтенсивно бив його своєю артилерією. Вночі він так стріляв навмання на річці, але тепер він бачить і знає, у що він повинен потрапити. Ділянки мосту, на жаль, стають групою сміття, яке потрібно негайно відремонтувати, оскільки тривають операції, що вимагають безперервного потоку військ та матеріалів. Будівельники мостів повертаються до роботи; ремонт проводиться негайно, і мета не переривати зв’язок між двома берегами річки постійно забезпечується.
Мости виграли свою битву. Вони були сміливими і зухвалими, і сьогодні міст довжиною 1300 метрів, що звивається, щоб уникнути впливу течії, існує на нижній частині Ніпро і є справою італійських мостів.Судячи з того, що за добу збудовано 1300 метрів, то це наплавний міст, та ще й відремонтований.
- Вибачте , ви повинні увійти в систему , щоб відповісти в темі .