Створені відповіді
-
Записи
-
Я також мав на увазі інвентарні номери. Але буває добре видно.
Остановка вагонов.
Щодо номерів маршрутів – я ці цифри, звичайно, не розрізняю – просто логіка не залишає інших варіантів.Дуже дякую, Сергію! І вчорашній випадок, і цей нагадують нам, що ми не прочитали й половини того, що є у вже відомих нам джерелах.
В принципі, тепер майже все зрозуміло. Крім грубої смуги чи лінії, чи стрілки. На Артема – маршрут № 1, на Карла Лібкнехта – маршрути №№ 1, 3, 6.
І я все більше схиляюся, що фото з зупинки “Артема” навіть не 1960-х, а 1950-х років. І таке ще: що-що, а четвірку сумніву ми жодного разу не піддали. За допомогою сучасного ПЗ на старих фотографіях можна побачити все, що завгодно!Її і пізніше періодично йменували ЦУМ’ом – це така собі реклама маршрута.
Тут більше вносить сум’яття шлях “Миронова – Глінки”, але це я вважаю саме помилкою. На моє розуміння, в той час вони мали розвертатися там так само, як зараз.Дата підписання до друку – 7 травня 1974 р.
Проти двійки заперечень немає; вісімку в цей час за всього бажання підтвердити не можу – не вірю довіднику; кінцева шістки – АНД райрада переїхала, і не змогли вигадати кращого орієнтира для кінцевої.Звичайно, Сергію! Я б навіть сказав, що не базарчик, а майже базарище. Цікаво, він за товарообігом з Озеркою не тягався?
Мабуть у подовженні до Центральної площі восьмого трамвайного маршрута сенс таки був.Так, на першому фото, я шістку побачив теж, звичайно, на кабіні.
Просто, враховуючи, що з однаковим малюнком рамки маємо аж чотири вагони (3, 12, 13, 22), ймовірність, що у 16 малюнок такий, як у 40, невисока. Як би все веде до 36.Малюнок тієї рамки промовляє за те, що номер більший за 22.
Це фото знайшлося повнішим на pastvu.com (можливо, від В. С. Старостіна, не пам’ятаю, не хочеться вишукувати), але гіршої якості. Будемо чекати чіткішого фото і сподіватися, що хлопець не закриває першу цифру на борту.Attachments:
Я тут вирішив передивитися Eisenbahnstiftung.de. Нового там, здається, не додалося, але серед старого знайшлася нічогісінька сенсація.
Спочатку не про неї. Одну фотографію (перший файл) там підписано як вид зі склада Горяїнове. Але це, безумовно, ніяке не Горяїнове, бо на Горяїновому й близько ніяких лісів нема. Просто вказівку на цей склад можна побачити (якщо придивитися) на торці апаратури, тобто вона просто зберігалася на Горяїновому.
Ну а друге… Як на мене, давно таких новин не було. Хоча я далекий від думки, що ніхто такий шедевр не помітив свого часу, але, здається, широке розповсюдження фотографію не спіткало. Не міг же ж я таке забути!
Це друге фото – це липень 1943, з однієї серії з рештою відомих кольорових фотографій Вальтера Гольнагеля.Так, це явно його монтування. Можливо проліт лежит на якомусь плавзасобі.
Не за темою – Сергію, відкидайте сумніви, німецькою читається Кляйст.
У цьому разі на хрест можна майже не дивитися. Я намагався ним приблизно потрапити у місце, де стояв фотограф, трохи не потрапив. Там, можливо, навіть промені не точно показано (кут завеликим щось мені здається), але майже воно, метри виловлювати в даному разі не варто.
То я просто відійшов, тільки зараз побачив запитання. Воно тоді визначилося. Це на Московській, велика будівля – Московська, 6. Приблизно так:
Attachments:
Кути рамки на “торцевих” стінках не такі, як на №№ 3, 12, 13, 22, а такі, як у № 40.
Так, що, мабуть, не 6, а 36. Ну або 26.Висловимо подяку О. Присягиній (https://www.facebook.com/groups/421334225037372/?ref=direct) і О. Шишкіну і дозволимо собі поставити два надважких запитання. Але раптом хтось пояснить нам!
1) “правило”, що чоловіче пальто має заходити зліва направо, а жіноче – справа наліво, воно давно існує, чи це досить сучасна вигадка?
2) де конкретно на ділянці першого трамвайного маршрута від просп. Дм. Яворницького перед вул. О. Гончара і до Металургійного інститута кронштейни опор контактної мережі змінювалися з ошатних, з зірками на такі, як на фото, і навпаки??
