Створені відповіді
-
Записи
-
Всі фотграфії міських вагонів – на відміну від усіх фотографій бельгійських вагонів – із фарою не на даху, а спереду кабіни. Порівнююччи із львівськими вагонами Сіменс-Гальске, а також з датами поставки вагонів Сіменс-Гальске у Катеринослав зі звіту 1931 року, я б припустив, що фара спереду кабіни є ознакою Сіменс-Гальске, ну і що Сіменс-Шуккерт – це бельгійські вагони, а Сіменс-Гальске – це міські.
Інтернет каже, що фірму MAN як Maschinenfabrik Augsburg-Nürnberg засновано чи то у 1897, чи, швидше, навіть у 1898 році. Абревіатуру MAN почали застосовувати взагалі з 1908 року. Як правильно називати вагони нашого міста? Може, Сіменс-Шуккерт, Сіменс-Гальске і В. Е. К. (В. Б. К., В. К. К.) – це найточніше?
Знов цікаве у Олександва Волока. З архіва Олени Вандюк. https://www.facebook.com/media/set/?set=a.262978550488088&type=3
Я віддаю собі звіт, що достеменно вичитати шансів майже нема, але, можливо когось наведе на якусь думку мій варіант “ОСТАНОВКА АРТ-СКАЯ стрілка вліво № 4”, хоча я, знов-таки, віддаю собі звіт, що за нашого життя зупинка четвірки була як раз праворуч, і це пов’язано з розгалуженням тролейбусної лінії навпроти “Пінгвіна”. Слово “ОСТАНОВКА” у верхньому рядку точно.Так, справді, пізніші вагони сильно відрізняються від раніших. Зокрема буферами (чи як правильно?). Мені здається, що у 40 він такий, як і у 46, 51 (мені все-таки там ввижається 50), 54
Вулицею Шмідта пішов ширококолійний у 1950 році, спочатку до петлі Базарної (Виконкомівська), а десь невдовзі і до ДІІТ’а.
А от щодо вузькоколійного – справді деякі уривчасті навіть не відомості, а, можна сказати, окремі слова в газетах підводять до думки, що у тому чи іншому вигляді довоєнні маршрути після війни ще працювали (це точно не стосується трійки, там схоже, на 1944 рік все залишалося так само, як воно зупинилося 20.08.1941, і до 1949 там нічого не ходило). А на сьомий маршрут Вокзал – Артема – ДІІТ, схоже, якось епізодично виходили вагони. А влітку 1948 ділянку Табірний базар – ДІІТ перешили на широку колію і з’єднали з лінією № 1. Там одразу пішли поїзди маршрутом Вокзал – ДІІТ, але який у нього був номер у 1948 році – наразі не беруся сказати, не виключено, що 7. З появою в місті КТМ/КТП, принаймні, під кінець 1949 року цей маршрут вже має номер 1. Але не можна виключати, що номером 1 він став одразу по перешиванню колії – в серпні 1948 року.
А колію на вул. Артема, а також треті рейки на коліях проспектами К. Маркса і Пушкіна можна бачити на фотографіях, як мінімум, 1951 року, якщо не пізніше.Мені здається, 54 явно такий саме, як 40. Це явно MAN’івське розфарбування, та й відмінностей у конструкції я не бачу.
Дуже дякую Вам! Два мільярди разів бачив цю фотографію – тільки тепер усвідомив, що саме є на ній!
Дума на тому ж місці – в будинку з каланчею. Нова будівля – щось на кшталт 1903 року побудови.
Ні, ну це фото гуляє інтернетом, як тільки він з’явився. Мені особисто вперше трапляється, щоб хтось вголос звернув увагу на трамвайну стрілку. Ні в кого навіть питань не виникло, що це взагалі таке?!… Разъезд в тупике уменьшает интервал движения от «съезда» с двухпутки на однопутку до тупика, так как не обязательно ждать вагон «с оборота». Всё это правильно до тех пор, пока нет прицепных вагонов. С прицепами обернуться в таком двухпутном тупике не пердставляется возможным.
Точно!
Якщо карти не брешуть, то розворот на вокзалі з’являється 1908 або 1909 року. Так може саме тоді й з’являються причіпні вагони у бельгійській компанії?
(За такого варіанта Ганц’и, ймовірніше за все, належали міській компанії)Там тире стоит. Если заменить тире косой чертой, как мы пишем сегодня, что получается? «Пересадка угол Артёмовской ул. и Шевченковской ул: для едущих от завода т. Петровского…» [или, в обратном направлении] «… / Уг. Артёмовской ул. до Б. Базарной и обратно»
Понимаете? То, есть, если были пассажиры, садившиеся на Артёма/Чкалова и ездившие до Чкалова/Короленко, теперь им надо было спускаться по Артёма до Шевченко на «пятёрке» и пересаживаться на «двойку».На мій погляд, тут справа трохи в іншому. Міст і перехрестя Артемівська – В. Базарна – це межі тарифних зон. Кожна зона – 5 коп. Пункти пересадок навмисно влаштовано на одну-дві зупинки всередину середньої тарифної зони.
В оголошенні дуже плутає “Маршрут № 1 від вокзала до вул. Табірної 10 коп.” Що тут Табірна: тупик маршрута № 1 чи № 5? Буду вважати, що все-таки № 1, хоча це й дуже-дуже непевно. Тоді:
Пасажир з вокзала до моста, пересівши з 1 на 5 на Пастера плотить 10 коп. один раз у першому маршруті; якщо йому закортить і він пересяде на Горького – то заплатить другий раз 5 коп. у п’ятому маршруті. Пасажир з вокзала на Фабрику переходить пішки на Червонозаводську і їде у номері 5 за 5 коп. Якщо поїде траваєм, то заплатить 10 коп. у першому маршруті, пересівши на Пастера, не доплачуючи доїде до мосту. Далі, до Фабрики, на моє розуміння він може доїхати не доплачуючи, за ці ж 10 коп., але в оголошенні цього не сказано, тому я вигадав згаданий вище перехід пішки на Червонозаводську. Якщо ж він захоче пересісти на Горького, то заплатить ще й у п’ятірці 10 коп.
Так само, якщо пасажир їде не “назад”, а “вперед”. Якщо пасажир їде від вокзала на ріг В. Базарної – Артема і навіть в тупик п’ятірки, на Табірну, він може це зробити за 10 коп. Для цього він має пересісти саме на Пастера. Якщо він пересяде на Горького, або навіть на “чужому” пересадковому пункті – на розі проспекта і Артемівської, він має заплатити ще й у п’ятірці – до рогу В. Базарної і Артема 5 коп., далі до Табірної – ще 5 коп.
Аналогічно для пасажира, що пересідає на п’ятірку з двійки.
Аналогічно сплачуються поїздки у інших комбінаціях – напр., з Фабрики до Соборної площі. Тут треба пересідати саме на розі проспекта і Артемівської.Так такої рекомендації у оголошенні й нема. А для таких пасажирів визначено пункт пересадки 3) – на розі Артемівської і Шевченківської.
Я тоді, пару місяців тому, ніби й розв’язав ці ребуси. Зараз вже забув, що я тоді думав, треба подумати ще раз.
В оголошенні точно є щось не так. На перший погляд, тут краще за все було б поприбирати оті заголовки МАРТШРУТ №№ 2 и № 5, МАРШРУТ № 1, МАРШРУТ № 2 – вони нас, що живуть сто років по тому, лише плутають, ми не звикли до різних тарифів, пересадок і т. ін.
Але, як би воно ні було, якби двійка ходила на перехресті Артема і В. Базарної, то не було б потреби влаштовувати пересадку 3).
Так що, на мою думку, таким кільцем двійка не ходила. І ще: мені не траплялося згадок про повороти у будь-якому напрямку з Артема на Шевченківську.
Я розумію так, що пересадка у визначеному пункті дає змогу пасажиру не платити другий раз 5 або 10 копійок (залежно від того, куди їхати)У мене вже все плутається в голові, так що не дивуйтеся, якщо я якусь Америку відкриваю. Але у мене відклалося, що з Пристані – то на Базарну, а на Йорданську – з Вокзала.
І не тільки всі вагони ліворуч, а й штанга – на проспект. Жодної штанги, спрямованої на Ширшова.На вокзалі в тупику бачу роз’їзд. Але в світлі того, що на Ширшова ми жодного разу не бачимо вагона на правій колії, я вже й не впевнений, чи можна було такий двоколійний тупик використовувати як роз’їзд.
UPD. Ну це я, звичайно, гіперболізував. Певна річ, що й можна було, й для цього його і зроблено.Сергію! Під Винами “Кастель” дві руки з вказівними пальцями вліво і напис “по улицѣ”. А сама реклама висить не на вагоні, а над входом до цього будиночка.
Attachments:
