Створені відповіді
-
Записи
-
Це – саме пасажирський маршрут. 1 вагон – згідно із проєктом перешивання “двійки” 1933 року.
Вантажні маршрути як регулярні навряд чи існувалиЩе додам, що, знов-таки, на моє розуміння, маршрут “просп. Пушкіна” – “Цегельні заводи” ніколи не мав свого номера, ні 6, ні якого іншого.
Моє розуміння (лише факти, пояснень їм в мене нема, і взагалі, всі маніпуляції з цією петлею для мене абсолютно непояснювані): 1) вузьку колію точно додали у 1935 році (за рік після укладання петлі); 2) трійка у 1935 році на неї точно ще не пішла; 3) в ході перешивання двійки шістку “Заводи” – “ДІІТ” закрили; 4) планований маршрут 8а “Заводи” – “Вокзал” пустили у 1933 році під номером 6; 5) у 1934 році маршрути 6 і 8 подовжили від вокзала до цієї петлі відповідно до додаткового проєкта перешивання першої колії, “пульман” на цій петлі на фотографії – на одному з цих маршрутів; 6) станом на листопад 1935 року маршрут “Заводи” – “Центральна площа” було вже закрито; 7) до війни шістка “Вокзал” – “АНДрайрада” ніколи не ходила до цієї петлі.
1. Вокзал – Табірний базар, на трафаретах чомусь “площа Жовтневої революції”,
5. Фабрика – останній будинок комплекса Феодосійських казарм (лазарет, здається), на трафаретах, мабуть “Лагерна” (це з 20.05.25, а до того – Базарна, з Артема – направо).Ось на що я натрапив у звіті по Управлінню капітального будівництва Трамваю за 1935 рік – див. фото.
Здається, з цих відомостей можна отримати багато висновків, але я зараз лише про один: з Наказа № 313 ми маємо вичерпну інформацію щодо причіпних вагонів поставки 1935 року.
Але, як завжди, замість прояснення, такі речі ведуть нас (ну, принаймні, мене) до ще непрогляднішіх хащів. Співставляючи дані зі звітів за 1931, 1934, 1935 роки, з пояснювальної записки до проєкту перешивання “двійки” (про те, що у 1932 отримано 8 ширококолійних вагонів) і навіть враховуючи брак відомостей про 1933 рік, можна дійти висновку, що номери митищівських ширококолійних причіпних на кінець 1934 року ну ніяк не могли дістатися аж до 521. Разом із київськими – могли, але закономірності, за якою київським би надавали то 1хх, то 5хх вирахувати я не можу.
Натомість, звертає на себе увагу ось що: якщо подовжити ряд митищівськи моторних зі звіту за 1934 рік далі від (10 – 14), то ми отримаємо на кінець 1934 року останній номер моторного 21.
Я роблю припущення, що трамвайних рух у місті широкими коліями вже було зорганізовано так, що не було потреби розчіпляти поїзди (можливо, навіть, ширококолійні вагони вже від виробника приходили односторонніми). І з огляду на таку ситуацію, номери поїздам з митищівськими моторними вагонами стали надавати за принципом 1 – 501, 2 – 502 і т. д. На 1935 рік митищівських ширококолійних причіпних було абсолютно точно менше ніж митищівських ширококолійних моторних. Я не беруся казати, чи чіпляли до митищівських моторних “чужі” причепи (тобто, чи надавали номери 5хх іншим вагонам, ніж митищівські), але точно можна казати, що Х ходили на “четвірці” одиночними, без причіпних. Владиславе, я всерйоз вважаю, що це – пояснення післявоєнним дніпропетровським вагонам 515, 516 і ін. Тобто, до війни в нумерації 5хх просто-напросто були пропуски.
Тепер ще таке: у тій абсолютно незрозумілій нумерації, що подає нам звіт за 1934 рік, зовсім не знайшлося місця для жодної цифри на п’ятсот. Припущу, що ці номери з’явилися вже у 1935 році. Але чому не на чотириста??? Можливо “пульман” 402 вже був на той час? Наприклад, з того ж таки 1933 року, ну або з 1935-го, але раніше, ніж причіпні пронумерували на п’ятсот?
І останнє. Порівняйте, будь ласка, 9 моторних та 3 причіпних зі звіту за 1935 рік з 6 моторними з “Електротранспорту України”. Звітам (не планам) з архіва я поки що довіряю беззастережно. Звідки такі цифри в “ЕУ”?.. Важкувато знайти пояснення.UPD: Дуже перепрошую, для розрахунків потрібен ще оцей аркушик з однієї зі справ; пишеться це, як можна бачити, на початку 1934 року, з текста випливає, що на цей час наявні 92-58=34 ширококолійних вагони (або, в крайньому випадку, 92-68=24).
Attachments:
Оце до війни називається “Мануйлівським переїздом”: https://oldmaps.dp.ua/?leftmap=60441#17/48.50474/35.05321. І навіть між Янтарною і Універсальною – це теж, здається, Мануйлівка.
Ось, що у мне записано про ці вагони.
Приймання (Акт м. Дніпропетровське, листопда [помилка в документі] 4-го дня 1932 р.) (1-й парк – в комісії зав. 1-го Парку) моторних вагонів за №№ 300, 301, 302 та причіпних за №№ 186, 187, 188, що збудовані в м. Київі [помилка в документі] зав. ім. “ДОМБАЛЯ” та доустатковані центральними майстернями Дніпропетровського трамвая. (Випробовані на колії № 8). Передати до експлуатування [незважаючи на те, що в той час писалося “експлоатування”, тут написано саме по-сучасному], дефекти усунути до 1-го грудня ц. р.
Приймання (Акт м. Дніпропетровське, листопада 6-го дня 1932 р.) моторного вагона № 303 та причепного [помилка в документі] № 189, що збудовані в м. Київі зав. ім. “ДОМБАЛЯ” та доустатковані центральними майстернями Дніпропетровського трамвая. Передати до експлуатації, дефекти усунути до 1-го грудня ц. р.
Так що це навіть не 4 вагони, а 4 поїзди. А у справі про перешивання двійки ми бачимо, що на весну 1933 року на 8-му маршруті має бути 3 поїзди, так що ще й на резерв вистачало.Подякуємо Олександру Волоку за його невтомну працю. А до чудової фотографії випускників СШ № 2 1941 року з архіва Воробйової А.І./Чувіліна Г.С. додамо фотографії з телефонного довідника на 1938-39 роки (за нього дякуємо обласній бібліотеці, а за пальці – перепрошуємо). Друга школа – там, де й зараз, у крайньому випадку – там, де госпіталь. На Бородинській – завжди СШ № 78.
Вантажні – це не “пульмани”. Це, швидше за все, отакі, як 10х https://transphoto.org/photo/369033/?gid=530.
Підозрюю, що 5хх- це саме ширококолійні М – митищівські, а згодом, можливо, Усть-Катавські.
35 митищівських у 1933 у мене не виходить. У 1934 надходять №№ 10 – 14 (і ще сім якихось), тобто у 1933 моторних Х надійшло не більше дев’яти. Залишається 26 на причіпні, але ми знаємо, що 522 – 524 надійшли аж у липні 1935 р., а у 1934 надійшло 9 причіпних Митищівських, тобто на 1933 рік залишається не більше 12 причіпних. Але, можливо наша теорія щодо номерів 1 – … і 501 – … хибна.Також цікаво, чому переобладнання 268-го і 269-го коштувало у 1934 році суттєво побільше, ніж 263 – 267, 270?
Але поставлено їх точно пізніше 1931 року. А взагалі, з причіпними дуже важко щось хоч більш-менш цілісне уявити.
Фото післявоєнне – точно. Воно з серії фотграфій, що відображають хід відновлення після війни в районі з-да Петровського.
С №№ 265, 266, 267, 270 как-то не очень понятно. Они ломают всю картину.
Проте, про них є документальні відомості, так що краще картину малювати саме від них.
