Створені відповіді
-
Записи
-
Щодо каруселі, на мій погляд, – тут і думати нема чого – то опора ЛЕП. А карусель на фото від Ю Савенкова і від О. Чорної – одна й та сама.
Щодо рослинності – погоджуюсь з Анною – рослинність є, вона одна й та сама, просто під гострим кутом, майже вздовж берега острова вона здається щільною. На двох фото без рослинності – вона насправді є, просто зима, острів далеко, розділення невисоке.
Серію фото Ю. Поллюля я оцінюю як 1949-51 р. р., швидше за все 1950 рік. До речі, повертаючись до пам’ятника Горькому. Як це не смішно, а, як на мене, то в парку – перенесений з вул. Горького пам’ятник.Та ні. Опора є і на цій фотографії – ото її правий кронштейн з колесом проглядає. Можливо, я трохи помиляюся з місцем розташування “другої” конструкції. А опора ЛЕП є. Підозрюю, що вони стоять з того часу, як ЛЕП прокладено (мабуть 1933 рік, недавно в “Дніпрі вечірньому” за 25.11.1972 зустрівся “Літопис” за 1933 рік; мабуть, це про цю ЛЕП, хоча, не виключено, що про ту, що поруч із Кайдакським мостом). Зате на фото 1952 року є те, що Ви назвали канатною дорогою. А що, там була така, чи це – припущення?
Attachments:
Схоже, що загадкові вагони 661, 662, 663, 664, 669 і 688 з дивовижної реліквії – відомості розподілу вагонів по маршрутах 1 травня 1961 року – це московські моторні вагони Ф (перші п’ять) і MAN (688), причому із залишеними їх московськими номерами. Судячи з усього, таке ж припущення роблять і автори сторінки м. Москва сайта https://transphoto.ru, з якої я і взяв інформацію.
Пару застережень. 1) 662, 663 і 664 за даними цього ж джерела передано з Москви не до Дніпропетровська, а в інші міста. 2) В Москві, судячи з фотографій вагонів із сусідніми номерами, як ці Ф, так і ці MAN’и, здебільшого ходили без причіпних. У нас же, за відомістю, це поїзди, а 662, 663 і 664 – ще й потрійні.
Джерело відомості – https://transphoto.ru/photo/540982/, причетні до її появи архів ДТТУ, К. Козлов і А. Оландер. Дублюю відомість тут і висловлюю вдячність сайту Трансфото.Attachments:
Мабуть, перше згадування маршрута 14-а. “Електротранспортник” за 3 квітня 1981 року. Точно не ясно, коли його пущено, але десь ось-ось недавно.
Ще одне згадування першого сімнадцятого маршрута. “Електротранспортник” за 24 квітня 1981 року. Знов, точно не зрозуміло, коли саме його закрито, але, принаймні в квітні 1981 його вже нема. Стрілки від нього заважають десятці. Виходить, що до 1979 року розворота на Фурманова з центра не було. Але, гадаю, що коли там ходили маршрути 1, 6 (1957 – 1965) він там був. Принаймні, фото з відомої серії В. М. Гороховського 1967 року промовляє на користь цього.Так, це Шмідта, 3 – по рогах і по центру (хоча, як ми бачимо, й не зовсім) цього будинка були бані. До речі, виходить, що, справді, на аерофотознімках вони виглядають дуже маленькими, як ми з цим стикнулися на Артема, 11. Принаймні, як на мене. Про “колізей” вже підіймалося питання тут, на сайті, гадаю, що під постом, присвяченим цьому аерофото. Я не знаю.
Attachments:
…
КТВ-55 — дводверні, але двері в них передні і середні (задніх нема)…Ні, це неправда. Десь в голові поплуталася інформація про КТВ-55 і про КТВ-57. Останні справді малу таку пару дверей. А у КТВ-55 залишалися звичні передні і задні двері. Кілька фото КТВ-55 з сайта “Пам’яті київських трамваїв” http://www.mashke.org/kievtram/. На двох КТВ-55 без причіпного вагону, на третьому – поїзд КТВ – КТП-55.
Новини з маршрута 7-а. “Дніпро вечірній” за 2 серпня 1972 року. Туману анітрохи не поменшало, принаймні, як на мене. Згідно зі статтєю “7-а” – це не маршрут, а маршрути. Ну і як це розуміти??? Більше, на жаль, нічого про цей маршрут (чи ці маршрути?) не знайшов.
Attachments:
…
Трансфото, на жаль, не знає і не знаходить місця фактам передачі вагонів КТВ-55 у Дніпропетровськ…Підозрюю, що “пульмани”, про які йдеться у статті “Як цьому запобігти” – це КТВ-55, які побудовано на основі “пульманів” спеціально для передачі у Дніпропетровськ, і в Києві вони як КТВ-55 не експлуатувалися. “Пульманів” з невизначеною долею в списку київських трамваїв Трансфото цілком вистачає. Три з них цілком можуть бути перебудованими і переданими до Дніпропетровська.
… Ну, ще для КТВ-55 можу вигадати, що вхід був через передні двері, там же оплата кондуктору, а вихід — через середні…
Ні! Не може такого бути. Якщо до всіх вагонів вхід був крізь задні двері, то не могло бути, щоб для однієї моделі вхід був крізь передні. То б на зупинках відбувалося казна-що!
Сергію, я не зовсім зрозумів Вас щодо Шмідта, але хрест на oldmaps Ви розташували майже точно. Погляд – в напрямку Шмідта, перпендикулярно їй.
https://oldmaps.dp.ua/?leftmap=300544&rightmap=2210841#17/48.47328/35.01885Стаття з “Електротранспортника” за 16.07.1966 р. (перша фотографія, дуже перепрошую за якість) вимагає, на мій погляд, повернутися по питання трамвайного вагона № 128, а також пульманів у Дніпропетровську. З контексту викладеного у статті досить сумнівним постає, щоб 128 був МТВ-82. Тобто питання, скільки ж було у Дніпропетровську МТВ-82 – 27 чи 28, аж ніяк не закрито.
Оскільки у раніше обговорюваній статті за 18.06.66 (друга фотографія) вагон № 128 пов’язано з пульманами, то це спонукало мене спробувати дещо глибше розібратися з київськими пульманами, і я, нарешті, звернувся до сторінки м. Києва на transphoto.ru, хоча, звичайно, по-нормальному це треба було зробити вже давно.
Дореволюційні Пульмани (до цього я вважав, що слово “пульман” визначає особливий тип вагона, а розроблено вагони такого типу фірмою Пульмана;тепер вважаю, що під цим словом справедливо буде розуміти марку вагонів, і писатиму це слово з великої літери) на Київському заводі електротранспорта після війни перебудовували у вагони КТВ-55, КТВ-57 або залишали у спокої і не перебудовували. КТВ-57 – двосторонній вагон і у Дніпропетровську він ні до чого, облишимо його. На наведеному раніше фото вагона 27х (третя фотографія), принаймні на моє розуміння, явно зображено вагон КТВ-55.
Літопис Дніпроміськелектротранса повідомляє нам, що у Дніпропетровськ у 1961 і 1962 роках надходило по три вагони виробництва Київського завода електротранспорта.
Трансфото, на жаль, не знає і не знаходить місця фактам передачі вагонів КТВ-55 у Дніпропетровськ, але, на щастя, ми маємо у розпорядженні третє фото. Натомість Трансфото повідомляє нам про передачу до Дн-вська п’ятьох вагонів марки Київського завода електротранспорта М1 у травні, червні, листопаді, грудні 1961 року і у 1962 році. Київські номери цих вагонів відповідно 1102, 1109, 1101, 1103 і 1104. Грудневий цілком може вважатися в Літописі серед надійшовших вже 1962 року. Але М1 – це не Пульмани і зовнішньо відрізняються від КТВ-55. Але у статті на другій фотографії Пульмани згадуються принаймні у множині, а підозрюю, що нам просто чітко названі інвентарні номери дніпропетровських Пульманів, тобто їх має бути три. До речі, за браком відомостей неможна виключати, що у Дніпропетровськ, крім як мінімум одного КТВ-55 (з третьої фотографії), передавалися неперебудовані Пульмани, і, наприклад, саме про них йдеться у статті на другій фотографії. Так що вимущений констатувати, що питання з Пульманами що далі то більше заплутується і ускладнюється.
Цікава обставина – Пульмани і М1 – тридверні, КТВ-55 – дводверні, але двері в них передні і середні (задніх нема), і як вони працювали за нашої дводверної системи – для мене загадка. Ну, ще для КТВ-55 можу вигадати, що вхід був через передні двері, там же оплата кондуктору, а вихід – через середні. А для тридверних М1 і гіпотетичних у нашому місті неперебудованих Пульманів можу припустити лише, що середні двері ніколи не відкривалися. Хоча, чому гіпотетичних? До війни-то неперебудовані Пульмани точно у нас були (четверте і п’яте фото від pastvu.com і В. Старостіна).
Але візит на сторінку м. Києва просто приголомшив мене відомостями про передачу до Дніпропетровська у жовтні 1966 року дев’ятьох КТМ-1, слід розуміти, з їхніми КТП-1!!! Київські номери 513 – 113, 525 – 125, 527 – 127, 530 – 130, 538 – 138, 539 – 139, 545 – 145, 547 – 147, 559 – 159. І це ще не все. Передача у 1981 і 1983 роках (!!!!!) шести МТВ-82! Київські номери 1223 (до нього ще має додаватися причіпний КТП-55 № 1035), 1267, 1271, 1302, 1327, 1579. Чесно кажучи, я майже в це не вірю. Щоб у 1980-х з’явилися на маршрутах МТВ-82 – ні, такого не було. Для перевлаштування у вантажні? Свої були. Ні, не віриться. У “Електротранспортнику” КТМ/П-1 зустрічаються до січня 1971 року і ніяких інших, крім тих, що є у відомості 1961 року і, можливих 99 і 100, я не ідентифікував. А тут цілих дев’ять поїздів! І які у них у всіх могли б бути номери???
Також зафіксую тут помічені мною передані з Києва до Дніпропетровська вагони (напевно, поїзди) 2М (поїзд 2М – М). 2М – це аналог вагона Х, тільки виробництва Київського завода електротранспорта. Київські номери 937 – 317, 860, 936.
Наявність вагонів цього типа непрямо підтверджується “Електротранспортником”. Швидше за все, таких переданих 2М у Дніпропетровську було набагато більше ніж три, і, підозрюю, що саме про такі вагони йдеться у статті на першій фотографії (220, 223, 241, 251).Артеме і учасники обговорення фотографії, наданої Ю. Савенковим, з першими будинками Червоного Каменя на сторінці О. Присягиної!
Ось до цього обговорення стаття з “Дніпра вечірнього” за 19 лютого 1972 року з підтвердженням слів Наталі Горбенко і Артема Костюка з уточненням, що малосімейка – таки Червоний Камінь, 8. Коробова, 2 – це, я так розумію, колишній Червоний Камінь, 1.
Знято явно з протилежного боку. За якість, як завжди, прошу вибачення.Attachments:
Так, рішення про перейменування приймає міськрада. Можливо, колись міг і виконком без власне ради. Але, в будь-якому випадку, виконує виконком. Про це перейменування десь щось має бути. По-перше, це недавно; по-друге, це перейменування до 30-річчя Перемоги, там в комплексі перейменовано два житлових масиви і купа вулиць.
Так, фотографія, безумовно, одна й та сама. В “Електротранспортнику” (а, як ми бачимо, і в “Зорі” також) безліч таких колажів – вагон (тролейбус) один і той самий, а особа змінюється. А інша частина цього ж фото кращого водія Марії Ященко з касою в “Електротранспортнику” на іншому фоні (шкода, не перефотографував).
Поки що до пуття нічого зрозуміти не можу. Вулиця Славутич була. Явно на Лоцманському масиві (не Мандриківському), бо відділення зв’язку № 100. Але об’єкти, що мають зараз адресу просп. Героїв, у 1974 році мають адресу вул. Набережна ім. В. І. Леніна, причому ті, що мають парні номера просп. Героїв, мали непарні номери Набережної (просп. Героїв, 12 – вул. Набережна Леніна, 143) і навпаки (відділення зв’язку № 100 – вул. Набережна Леніна. 138).
Так що більше схоже, що вул. Славутич – це або бульв. Слави, або частина вул. Набережної Перемоги, і це при тому, що просп. Героїв – це Набережна. Але будемо мати надію, що “Дніпро вечірній” висвітив усі ці перейменування масивів і вулиць, а також не будемо забувати, що фото з тролейбусом в “північному” напрямку опубліковане у 1975 році, а кільцем тролейбуси пущено у 1974. Ймовірність минулорічної фотографії у “Дніпрі вечірньому” набагато менша, ніж у “Електротранспортнику”.
Отже, тут ще є про що подумати і почитати.
